Я  тебе страшенно ревную.. "до кожного слупа".. точніше до кожної швабри. Ніколи не могла подумати, що зможу таке відчувати. Ну є, то є, нема, то нема. Ревність? Ніколи. Але ти пробуджуєш в мені щось зовсім нове. Ти мій, і я не хочу тебе ділити ні з ким, абсолютно. Я тебе ревную. Так, я тебе ревную. Тому що я тобою дорожу. А ще напевне тому, що я невпевнена. Так, я невпевнена в собі.. я часто сумніваюсь, як я могла тебе привабити.. Такого хорошого, милого, доброго, простого і щирого, ідеального.. мого ідеального. Скільки навколо кандидаток, струнких, симпатичних, з червоною помадою на губах, з фото в дзеркалі.. Таких дорослих вже, впевнених в собі... А я лінуюсь змивати макіяж, тому його і не роблю, часто виглядаю сонною, інколи навіть кумедною, з розтріпаним волоссям, бо всюди бігаю, роздаю яблука, займаюсь благодійністю, і завжди маю кілька еклерок в кишені. Я люблю собі ляпнути якусь дурню, а ти любиш з неї сміятися.. Мені це подобається. ТИ мені подобаєшся. З усіма твоїми галочками і витребеньками, мріями і забаганками. Чому ти такий ідеальний?