А я чекаю на тебе... щодня. Приходжу тільки подивитись, а тебе нема. Тут не було, і тільки я пішла - прийшов. Дивно... почали часто розминатись. Але я нізащо не скажу що вже щось погасло. Вічний вогонь не гасне, як біля тих пам'ятників.. Ніхто не забутий, ніщо не забуто - це не тільки про героїв війни сказано, це і про нас, про наші щоденні подвиги... Адже ти так багато робиш для мене. Я знаю що тобі це не сподобається, але інколи в моїй голові промелькає думка, що я тебе не достойна... Знаю, ти вже казав, що ти мене також не вартий, а я сказала що ми варті один одного..) Ми справді дуже схожі, адже не даремно ти читаєш мої думки, продовжуєш фрази, а я знаю що вчора був дощ і ти сильно змок.. мабуть не даремно ми сьогодні вночі виграли якісь перегони, там, в моєму сні, були як вдома разом, де ми тільки не були. Я згідна жити там, де добре твоєму серцю і вважати це своїм домом.
Немає коментарів:
Дописати коментар